15 БЕРЕЗНЯ 1945 року. Щоденник Геббельса, фанатичного соратника Гітлера, комісара оборони Берліна: «Здається, все йде прахом. Жодна з наших військових операцій, як би вона не була добре підготовлена, останнім часом не привела до успіху. Сталін має всі підстави вшановувати радянських маршалів, як кінозірок.»

Життя маршала, її справжні події тісно сплели з легендою. Його майбутнє виявилося просто феноменальним. До цих пір незрозуміло, як людина, не потрапивши в концтабір після служби в царській армії, заробила два Георгіївські хрести за хоробрість, переживши два дізнання, кілька разів поранений і контужений, після чого одне вухо не чуло, що двічі перехворів висипним тифом, дослужився до маршала.
І як людина, яка кричала на Сталіна, не була таємно убита в якому-небудь під’їзді. Як він після закінчення війни не загинув під пудом складених на нього доносів? Як примусив всіх з ним вважатися після смерті Сталіна? Про це не знають і історики.

Існує переказ про те, що Жуків возив по фронтах Казанську ікону Божієй Матері, і недавно архімандрит Іоанн (Крестьянкин) підтвердив це. А одного разу маршал одержав лист від священика з села Омелец Брестської області, де той скаржився на те, що всі дзвони з церкви були відвезені окупантами. «Незабаром від маршала прийшла посилка вагою в тонну – три дзвони! – пише Марія Жукова.
- Такого благовісту ще не чула округа! Дзвони висять там до цього дня. А прихожани зберігають лист маршала».

«Я скоро помру, але з того світла я спостерігатиму за тобою і в скрутну хвилину прийду», – сказав 16-річній Маші батько, відчуваючи наближення невідворотного кінця. Тільки недавно Марія Георгіївна усвідомила, що цими (дивними, як їй тоді здавалося) словами посіяв батько в ній віру у вічне життя душі

Джерело: reamba.ru

1. Результати для маршал
2. Результати для батько
3. Лучиано Бенеттон
4. Результати для прочитання
5. Олександр Македонський

Страницы: 1 2